Людство широко використовує джерела енергії , які дарує нам природа. Ми навчились виробляти тепло та електроенергію з сонячних променів; підкорили вітер , щоб генерувати світло; беремо тепло землі , води та атмосфери, щоб обігріти свої оселі; навчились ефективно спалювати біомасу. Але в нашої планети ще багато прихованих енергетичних таємниць , відкриваючи які , ми щоразу переконуємось - майбутнє за чистою , зеленою , відновлювальною енергетикою.
Процес випаровування є ключовим етапом водного циклу Землі і одним з наймаштабніших форм передачі енергії. Випаровування - потужна сила , що піднімає воду з поверхні землі та доносить до засніжених вершин Гімалаїв. І сьогоднішні зміни клімату тільки збільшують швидкість випаровування та частку вологи в нижніх шарах атмосфери. Тим не менш, потенціал сили випаровування надзвичайно рідко застосовується для виробництва енергії. Саме тому команда лабораторії біотехнологій Колумбійського університету прагне змінити ситуацію та навчитись ефективно використовувати енергію випаровування. В основу досліджень лягли властивості бактеріальних спор розширюватись та стискатись в залежності від вологості. Цей процес дуже схожий на роботу м'язів під час навантаження.
Доцент біологічних наук та фізики Колумбійського університету Ozgur Sahin виявив , що коли спори бактерій скорочуються та набухають при зміні вологості, вони можуть штовхати чи тягнути інші предмети. Грунтуючись на висновках досліджень, Sahin та його студенти створили пристрої , які здатні використовувати енергію випаровування.
16 червня вчені Колумбійського університету повідомили про розробку двох нових пристроїв, які отримують живлення безпосередньо від випаровування - двигун з плаваючим поршневим приводом і роторний двигун.
Щоб побудувати поршневий привід дослідники наклеїли на тонку пластикову стрічку з обох сторін бактеріальні пори. При цьому штрихи на одній стороні перекриваються проміжками на іншій. Якщо повітря сухе - пори стискаються і тим самим скорочують стрічку. І навпаки , коли повітря вологе - стрічка розправляється. Закріпивши один або два кінці стрічки , можна добитись переміщення прикріпленого предмету або привести в дію поршневий привід. Десятки стрічок були поміщені в пластиковий корпус, який плаває у воді та має жалюзі в верхній частині. Коли стрічка отримує достатню вологи щоб повністю випрямитсь, жалюзі відкриті, коли надлишок вологи виходить стрічка скорочується та знову закриває жалюзі. Коли коробка була прикріплена до генератора, рух поршня виробляв достатньо енергії, щоб створити мерехтіння світла.
Інший пристрій розробники охрестили «Водяним Млином». Конструкція представляє собою пластикове колесо з розміщеними по краям невеликими стрічками з порами.
Половина цієї мінітурбіни знаходиться в пластиковому корпусі , де стрічка піддається впливу вологості і випростовується, а інша половина колеса залишається відкритою та сухою. В результаті колесо безперервно обертається, діючи як роторний двигун.
Колесо розмістили на невеликому іграшковому автомобілі, який рухався використовуючи енергію випаровування.
Вчені переконані , що випаровування більш потужніша сила ніж вітер чи хвилі і в майбутньому гігантські плавучі генератори, розіміщені на поверхні водойм чи великі турбіни , розташовані над водою вироблятимуть електроенергію для потреб людства. Також така форма поновлювальних джерел енергії дозволить зберігати вологу ближче до поверхні землі , забезпечуючи стабільну екологічну ситуацію.За матеріалими: http://phys.org/news/2015-06-renewable-energy-evaporating-video.html